- хлюпання
- [хл'у/пан':а]
-н':а
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
хлюпання — я, с. Дія за знач. хлюпати і хлюпатися та звуки, утворювані цією дією … Український тлумачний словник
хлюпання — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
журкіт — коту, ч. Монотонні звуки від хлюпання води … Український тлумачний словник
хлепіт — поту, ч., діал. Плескіт, хлюпання … Український тлумачний словник
хлюп — I виг. 1) Звуконаслідування, що передає хлюпання, плескання води. 2) розм. Уживається як присудок за знач. хлюпати і хлюпнути. II у, ч., розм. Звук від коливання, падіння води чи удару по її поверхні … Український тлумачний словник
хлюпанина — и, ж., розм. Те саме, що хлюпання … Український тлумачний словник
цмок — I цмок цмо/к, виг., розм. 1) Звуконаслідування, що означає уривчастий звук від хлюпання. 2) Уживається як присудок за знач. цмокати і цмокнути. II а, ч. 1) розм. Те саме, що поцілунок. 2) заст. Насос … Український тлумачний словник
цмокати — аю, аєш, недок., розм. 1) неперех. Видавати характерні звуки губами, язиком, виражаючи здивування, захоплення, нерішучість і т. ін. || Видавати такі звуки, поганяючи коней. || Те саме, що плямкати 1). || Видавати, утворювати уривчасті звуки, що… … Український тлумачний словник
цмокатися — аюся, аєшся, недок., розм. 1) Те саме, що цілуватися. 2) Падати, вдарятися зі звуком, що нагадує хлюпання … Український тлумачний словник
чавкати — аю, аєш, недок. 1) Просочуватися, просмоктуватися під тиском чого небудь, видаючи характерні звуки чмокання, цмокання, хлюпання (про болото, твань, трясовину і т. ін.). || Спричиняти такі звуки, ступаючи по болоту, багну, твані і т. ін. 2) розм.… … Український тлумачний словник